Першопроходець Аляски.

Пригоди Шеллі Холмс.

Заплутана справа про спадщину привела Шеллі Холмс на Аляску. Троюрідний дядечко лишив її клієнтові невеличкий музей і сувенірний магазинчик в Номі. Отож тепер детектив ходила невеличкими цікаво оформленими виставковими залами. Біля деяких експонатів дівчина помітила не лише пояснюючі надписи, але і цінники.

• Вибачте, я вперше бачу такий дивовижний музей, як у вас. Експонати з цінниками мають якусь історичну цінність чи це майстерно зроблені сувенірні підробки? – запитала дівчина в екскурсовода.

• Це оригінали, міс. Для сувенірів ми маємо спеціальну крамничку. А в музеї розміщені лише справжні речі. Цінники - це винахід нашого покійного власника. Він хотів щоб експозиція постійно оновлювалась. Одні речі ми продаємо, інші закупляємо. Відвідувачі завжди мають змогу помилуватись чимось новеньким. – пояснив чоловік.

• Цей костюм першовідкривача видається мені якимось дивним. – зауважила Шеллі.

• А що в ньому не так, міс? – здивовано поцікавився екскурсовод.

• Одяг тут російський, рушниця – іспанська, щит і меч – норманські. Як це могло потрапити на одну людину? – здвигнула плечима Холмс.

• Торгівля – рушій прогресу! Америку відкривали купці. Ось вони і обмінювались товарами у нас в Номі. – з усмішкою, як дитині, відказав співбесідник.

• Торгівля не завжди ховає неточності. – відповіла Шеллі і пішла оглядати музей далі.

Що не сподобалось Шеллі Холмс в музеї освоєння Аляски?

Краще гір можуть бути лиш гори, на яких ти іще не бував.

Пригоди Шеллі Холмс.

Головоломка вперто не складалася. Шеллі зосереджено гризла олівець. На телефон, що задзвенів так невчасно, дівчина глянула, як на особистого ворога. Але впертий абонент вгомонюватись не збирався – довелося піднімати трубку.

• Привіт босс! Я купив квитки на зустріч із знаменитим мандрівником Дейлом Томпсоном. Ви не відмовитесь скласти мені компанію? – почувся в слухавці радісний голос Ніка Шредера.

• Спасибі, Нік. Мені дійсно не завадить розвіятись. – ствердно відгукнулася дівчина.

Бажаючих побачити знаменитість зібралося чимало. Найбільш зацікавленим продавали буклети на які потім можна було б поставити автограф. Енергій Нік придбав два для них і тепер Шеллі зосереджено розглядала знімки. Ось містер Томпсон серед кам’яного лісу в Долині Смерті, ось на вершині гори Мітчел в Аппалачах, а тут серед гігантських валунів на супервершині Америки – горі Мак-Кінлі.

Дейл Томпсон дотепно розповідав про свої мандри, пригоди, що траплялися з ним, показував барвисті слайди – зустріч видалася цікавою. По закінченні він взявся роздавати автографи. Нік потягнув Шеллі у цю чергу.

• Як вам краще підписати, міс? – підняв очі від паперу мандрівник.

• Для міс Холмс. А коли ви побували на Мак-Кінлі? – поцікавилась дівчина.

• Влітку минулого року. Погляньте на фото – сніг між валунами розтав і почала пробиватись свіжа травичка. – відповів підкорювач вершин.

• Будьте обережні знімаючись в горах, містере Томпсон, бо це може зашкодити вашій репутації. – мило посміхнулася Холмс.

Чому Шеллі Холмс дала таку пораду мандрівникові?

Снігові помаранчі.

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі радісно потирала руки – все складалося саме так, як вона і розраховувала. До того, щоб головоломка могла скластися в ідеальну картинку не вистачало лише кількох доказів. Можна було б обійтися й без них, але ж вона – «міс Ідеальний доказ». Детектив потяглася до телефону – необхідно викликати помічника.

• Ніку, у мене для вас чудова пропозиція. Хочете позасмагати за рахунок клієнта? – спитала Холмс.

• Завжди готовий, бос! Куди збиратися? Коли виїжджати? – радо відізвався Шредер.

• До Нового Орлеану. Там наш підозрюваний провернув одну схожу справу. Встигнете зібратися за годину? – поцікавилася Шеллі.

• А що мені збирати – кілька сорочок, шортів і капелюх від сонця. – відмахнувся Нік.

• Обов’язково вкиньте теплий светр, джинси та міцні кросівки. Інструкції чекатимуть вас у секретарки. Нам необхідно внести останній мазок в цю справу. – додала дівчина.

Через два дні дзвінок помічника змусив Шеллі відірватися від м’якої подушки і виринути з теплих обіймів сну.

• Ваше завдання виконано. Я відшукав необхідний будинок. Свідчення сусідів записані на диктофон. – долинув зі слухавки бадьорий голос.

• Молодець! Справу можна закривати. Але ти дивився на годинник? У нас ще глупа ніч. – сонно пробурчала дівчина.

• Вибачте, забув. Натомісь я перешлю вам на мобілку цю сюрреалістичну картинку, що оточує мене зараз – вночі випав сніг. Він лежить на пальмах і помаранчах, вкриває пляжі. Але як ви знали, що тут таке можливо? – дивувався Нік.

• Все дуже просто. Я ранком тобі поясню.

А як би таке явище, як сніг в субтропіках, пояснили ви ?

Шеллі та Великий каньйон Колорадо.

Пригоди Шеллі Холмс.

Чергове розслідування привело Шеллі Холмс та Ніка Шредера до Колорадо-Спрінгс. Ви б відмовилися від нагоди відвідати знаменитий Великий каньйон Колорадо?

День видався чудовий – теплий і сонячний. Панорама, що відкривалася очам мандрівників змушувала завмирати серце – острови, котрі нагадували башти рицарських замків, помережані різноколірними відкладами схили долини вигадливо спускалися вниз до річки, що сріблястим вужем ковзала на глибині близько двох тисяч метрів. Швиденько порадившись, детективи вирішили приєднатись до групи туристів, яка звивистою стежкою спускалася вниз.

• Шеллі, погляньте сюди! Невже все це могла створити вода?

• Шеллі, станьте на фоні цієї барвистої стіни, вийде чудовий знімок.

• Ой, це нагадує мені нору велетенського кролика, а вам що?

• Бос, ходімо сфотографуємось під цією аркою в печері. Молодий чоловіче, клацніть нас, будь ласка. – не вгавав зачарований навколишньою красою і енергійний, як молодий доберман, Нік.

Дівчина посміювалась над невичерпною енергію свого помічника, але терпляче виконувала його вказівки.

Через годину погода почала змінюватись – з’явились хмарки і різкішим став вітер. Холмс почала занепокоєно поглядати на небо.

• Ніку, нам необхідно піднятись нагору. – перебила вона на півслові Шредера.

• Ми ще не досягли річки. Якщо ви втомились, то краще сядьмо перепочити. – запропонував помічник.

• Ні, справа не в мені, а в погоді. Ми маємо чимскоріше вибратися з каньйону. – настоювала на своєму дівчина. – Я поясню тобі по дорозі.

Коли вони подолали половину підйому, над каньйоном пролунав попереджувальний сигнал, що закликав туристів терміново підніматися.

Про що розказала Шеллі Холмс Ніку Шредеру?

Незграба.

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі уважно спостерігала за підозрюваним, стараючись не потрапити йому на очі. Ближче, ще ближче.

І де вона тільки взялася? Оця незграба з горою паперів мало не вище її власної голови. Зіткнення нагадувало зустріч «Титаніка» з айсбергом. Всі присутні дружно повернули голови до них. Об’єкт спостереження ніби розчинився у повітрі. Тепер не лишалося нічого, як допомогти хоч якось згребти ці «багатства» до купи: папірці, папки, барвисті фото, конверти.

• Боже ж мій! Як же я все це розсортую? – бідкалася незнайомка.

• Будьмо знайомі – я Шеллі Холмс. Так як це я з вами зіштовхнулася, то спробую допомогти. – запропонувала детектив.

• Мері Фрімен. Дуже вдячна за пропозицію. – відказала дівчина. – Ходімо до офісу.

В офісі вони обережно поклали все на стіл.

• З паперами я розберуся сама. А ви може допоможете розкласти ці фото. Вони зроблені в різних куточках Америки і боюся що мені самій їх не розсортувати правильно. – попросила Мері.

• Постараюся впоратись. Ось конверти: «Вінніпег» - це мішані ліси, «Денвер» - степи, «Барроу» - тундра. Тепер фото: песець, лось, скунс, лугова собачка, полярна сова, койот, білка і бобер, гримуча змія, павук – чорна вдова, олень-карибу, пума.

В які конверти Шеллі Холмс поклала кожне фото?