Меч конкістадора.

Пригоди Шеллі Холмс.

В світській левиці, що танцювала з молодим бізнесменом, не всяк з першого погляду міг би впізнати «Міс зручні джинси» - Шеллі Холмс. Сьогодні святковий прийом у знаного банкіра. Нелегко було дістати сюди запрошення, але тепер, легко кружляючи в танці, дівчина уважно розглядала присутніх, не забуваючи при цьому пускати бісиків своєму кавалерові.

Тим часом, хазяїн запросив гостей помилуватися своєю гордістю – колекцією старовинної холодної зброї. Шеллі вирішила не пропускати цієї нагоди, інформація могла колись знадобитися. Мечі і кинджали, шаблі та алебарди – чоловічі іграшки різних епох – вони просто вражали своєю смертоносною красою.

• А ось і моє нове надбання – меч конкістадора, що прибув з Колумбом на «Санта-Марії» до берегів Південної Америки ще під час його першої експедиції - з гордістю промовив господар.

• О! Вона спражнє диво! Може розкриєте секрет, де можна купити такий раритет? – мило посміхаючись спитала Холмс.

• Є у мене в Бразилії спеціальний агент, він порадував не одним цікавим експонатом. А цей меч придбав випадково у мисливців за скарбами, що розкрадають старі могили. Справжній толедський клинок. – великодушно пояснив банкір.

• Він дуже гарний і дорогий, мабуть, дійсно зроблений руками кращих іспанських майстрів, але я б радила вам показати її експерту, – не втрималась Шеллі.

Банкір лише іронічно посміхнувся: « Ох, ці жінки та їх вічні поради на всі випадки життя» і кивнувши повернувся до чоловіка праворуч.

Чому Шеллі Холмс дала банкірові таку пораду?

Загублений світ.

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі Холмс дивилася, як тихо спускаються на місто сутінки. Мирний гомін нагло розірвав різкий телефонний дзвінок. В слухавці почувся життєрадісний голос молодого репортера «National Geographik».

• Привіт, Шеллі! Це Стас. Ти не хочеш скласти мені компанію? Я збираюся в експедицію до Південної Америки. Нещодавно випадково зіткнувся з одним цікавим чоловічком. Він повернувся з Гвіанського плоскогір’я і привіз дивовижні фото – динозаври! Вони живі! Цей мандрівник випадково зіткнувся з ними на одному з важкодоступних столових масивів плоскогір’я, загубленому серед первозданних американських джунглів. А ще він продав мені кілька знімків птеродактилів, що сидять в своїх гніздах в згаслому кратері вулкану Руїс. Уявляєш яка це може бути сенсація! Світового масштабу!

• А ти впевнений що знімки не підробка? – спитала здивована Шеллі.

• Вони не схожі на монтаж.- впевнено відказав Стас.

• Вибач, але я утримаюсь. І тобі не раджу витрачати час і кошти. По-перше …

Як Шеллі Холмс аргументувала свою відповідь?

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі Холмс сиділа в кріслі задерши ноги на стілець і робила відчайдушні зусилля вхопити за хвіст відгадку до справи, що приніс їй вчорашній клієнт. Від цих даремних спроб зачіска на голові почала нагадувати лелече гніздо, не вистачало лише червононогого господаря, котрий постукав би по лобі дзьобом «привіт дурепо!». А все клята дитяча звичка - в глибокій задумі запускати пальці у волосся і масажувати голову, ніби підганяючи неповороткі думки. Аж раптом в двері всунулися дві заклопотані пики – старі друзяки Рой та Пітер.

• Добридень, Шеллі! Нам необхідна твоя допомога. Ми сподіваємося, що ти зможеш викроїти час для друзів, - попрохав Рой.

• Твоя секретарка попередила нас, що ти дуже зайнята і досить сердита, але ми не можемо відкласти це на потім, - додав Пітер.

• Гаразд, але викладайте свою справу скоріше. - милостливо махнула рукою Шеллі.

• Ти ж знаєш, що ми змушені були продати частину свого бізнесу. Після розрахунку з кредиторами лишилися певні кошти і нам пропонують, за відносно невелику суму, терміново придбати акції срібної шахти в Південній Америці. - розповів Пітер.

• Але ми боїмося втратити свій капітал і просимо тебе, ще раз все перевірити по своїм каналам, бо впевнені, що швидше і краще не вправиться більше ніхто. - продовжив Рой.

• Де розташована ця шахта? - спитала Холмс.

• На Ла-Платській рівнині, недалеко від міста Ресистенсія. Саме слово «Ла-Плата» говорить про цей благородний метал. Правда, продавець попередив, що шахта досить давно закинута, несприятливі обставини змусили його покинути розробку цієї багатої, за його словами жили. - повідомили друзі.

• Ваш продавець – шахрай. Добре, що ви спочатку прийшли до мене, ті ж обставини змусили б і вас закинути шахту. - відповіла Шеллі.

Чому детектив Шеллі Холмс не повірила продавцеві?

Посмішка крокодила.

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі Холмс відпочивала після важкої розмови з клієнтом. Ну і зануда цей чоловік! Торгувався за кожен цент.

В двері впливла, подібно крейсеру, товстенька фігура секретарки:

• До Вас відвідувач, Шеллі.

«Ось і відпочила», подумала Холмс і махнула рукою – мовляв, запрошуй!

• Здрастуйте, міс. Я Джон Робертсон. – привітався до дівчини сивочолий чоловік з помітною військовою виправкою. – Мені рекомендували Вас як чудового спеціаліста, котрий вирішує поставлені перед ним завдання швидко і акуратно.

Шеллі посміхнулася і ствердно кивнула.

• Я хочу щоб так само була вирішена і моя справа. Півроку тому моя племінниця, котрою я опікувався по смерті брата останні п’ять років, таємно одружилася з таким собі Томом Лі. Цей молодик мені відразу не сподобався, а надто їх шлюбний контракт, укладений цілком на його користь. Але щось діяти було пізно і я вирішив зачекати доки підла натура шахрая якось себе проявить. На жаль я не прорахував всіх його можливих ходів. Другого лютого молода пара вилетіла до Венесуели. Він загітував дружину вирушити в круїз по Оріноко. Назад моя дівчинка не повернулася, вона трагічно загинула в пащі крокодила. – стримано розповів клієнт.

• Який жах! Як це могло статися? – схвильовано спитала його дівчина.

• За розповіддю цього Лі, несподівано почалися зливові дощі, що супроводжувалися сильними грозами. Вони захопили їх досить далеко від найближчого поселення. Оріноко швидко перетворилася на бурхливий потік, що ніс у собі стовбури підмитих дерев. Один з них сильно вдарив у борт суденця і пробив його наскрізь. Моя племінниця і провідник вилетіли в воду, де були схоплені крокодилами. Самого Лі оглушило гілкою і він зміг підвестися на ноги лише тоді, коли все було скінчено.

• Я обов’язково поїду туди і детально розслідую цю трагедію. Але вже зараз можу запевнити Вас – Том Лі обманює. Він може бути винним у смерті Вашої племінниці.

Чому детектив Шеллі Холмс так вирішила ?

Амазонські гойдалки.

Пригоди Шеллі Холмс.

Шеллі Холмс готувала фотосесію розслідування для свого клієнта коли в двері постукали. Секретарки сьогодні не було, отож розбиратися з відвідувачами належало самостійно. Довелося хутенько згребти вже майже розкладені матеріали до шухляди. До кабінету увійшов молодий хлопець:

• Добрий день! Я Джеремі Вайт. Мені рекомендував Вас ваш друг Том. – представився він.

• Сідайте і розкажіть що привело Вас до мене. – запросила його Шеллі.

• Я працюю в компанії, що встановлює і обслуговує станції високоякісного супутникового зв’язку. Нещодавно у нас з’явився дуже багатий, але примхливий і дивакуватий клієнт. Він бажає жити поближче до першозданної природи і має кілька гасієнд в Амазонії. Для управління фірмою йому необхідний якісний зв’язок. Цю справу, як досить делікатну, шеф доручив мені та моїм хлопцям. Ми встановили одну станцію і пливли по Амазонці вниз, щоб дістатися іншої вілли. Дуже поспішали, бо клієнт бажав мати зв’язок чим швидше, на певну годину. Але тут почало коїтися щось неймовірне. Річка мовби сказилася. Назустріч нам, супроти течії, піднялася висока хвиля, котра підхопила наше суденце як тріску і понесла його назад, вгору по річці. Як результат – ми спізнилися. Клієнт дуже розгнівався і влаштував рознос нашому шефові, а той пригрозив нам звільненням.

Шеф не повірив моїм словам. Він сказав, що всупереч закону всесвітнього тяжіння, вода не здатна рухатися вгору по річці, а я вигадав цю байку, щоби прикрити власну неспроможність виконати справу як слід. Я дуже люблю свою роботу і не хотів би її втратити.

• Я зателефоную Вашому шефу і допоможу Вам з алібі. Не хвилюйтеся, я все владнаю.

Чому Шеллі Холмс пообіцяла все владнати?

Аргентинська шубка.

Пригоди Шеллі Холмс.

Пришпиливши до стіни шмат паперу, весь поцяткований написами і прикріпленими скотчем фото, Шеллі Холмс пробувала привести до якоїсь системи отримані в ході розслідування факти. Мозаїка складатися в чітку картинку ніяк не бажала. «Так і дим з вух скоро піде!» - промайнула в голові шалапутна думка. За дверима почулося жіноче щебетання і до кабінету впурхнула радісна Віккі.

• Привіт, Шеллі! Все працюєш і працюєш? - помахала вона золотавою голівкою.

• А ти все розквітаєш і розквітаєш? – в тон їй відповіла Холмс.

• Вчора повернулася з Аргентини. Поглянь яку чудову шубку я там придбала – з рівнинної сріблястої шиншили, впольваної в місцевій сельві папуасами – крутнулася на одній ніжці навколо себе Віккі. – Дорогувата, але ці звірятка досить рідкісні, тому такої точно не буде ні в кого з моїх знайомих, та що там знайомих, можливо, у цілому місті.

• Може так, а може й ні. - хитнула головою Шеллі.

• Заздриш? - помахала пальчиком приятелька.

• Та ні . Просто… - почала було дівчина, але передумала: « Не буду засмучувати Віккі. Вона так тішиться своєю шубкою.», - тому продовжила. – наше місто досить велике і не засмучуйся якщо хтось ще привіз собі схожу.

Що хотіла була сказати приятельці Шеллі Холмс?

Розмовник з іспанської.

Пригоди Шеллі Холмс.

Справа, котру зараз розслідувала Шеллі Холмс, виявилася заплутанішою, ніж уявлялося з початку. Щоб не втонути в дрібницях, довелося найняти тимчасового помічника. Нікові Шредеру цей підробіток під час канікул теж був зовсім не зайвим. Окрім того йому подобалося бути детективом, а також його новий бос.

• Проаналізувавши останні здобуті нами докази, я зрозуміла, що один з можливих слідів веде до Бразилії. Ми маємо терміново виїхати до Ріо. Ніку, купіть квитки на вечірній рейс і розмовник. Не забудьте фотоапарат для зйомок з далекої відстані. - розпорядилася Шеллі.

Місто, з ілюмінатора літака, нагадувало розсип дорогоцінних каменів на чорному оксамиті.

• Дівчино, принесіть мені, будь ласка, мінералки. - попрохала Холмс стюардесу, сидячи в зручному кріслі салону. – А ви, Нік, дістаньте розмовник. Треба вивчити кілька десятків найпоширеніших фраз, що стануть нам у нагоді в Бразилії. Адже в цій справі зайві вуха ні до чого.

• Що це? - здивовано перепитала дівчина, дивлячись на книгу, що простягнув їй помічник.

• Розмовник, як ви і просили, бос. - стенувши плечима відповів той.

• Іспанську я вивчила ще в школі. Невже ви не знаєте, що в Бразилії…

Про що не знав Нік Шредер?