| Головна » Статті » Вчителям |
Божа допомога. Пригоди Шеллі Холмс. Шеллі Холмс, дивлячись на розжарений асфальт за вікном, вкотре подумала: «Боже, спасибі тобі, що напоумив мене поставити кондиціонери. Цього літа погода вирішила подарувати нам справжню африканську спеку». В кабінет всунулась голова секретарки: « Шеллі, до Вас відвідувачка». «Запросіть її, будь ласка». До кабінету зайшла монашка. Першою думкою, що промайнула в голові Шеллі була: «Невже їй не жарко? Як вона витримує цю спеку у своєму одязі?» «Сідайте сестро, що за справа привела вас до мене?» «Я чула про Вас багато хорошого, міс Холмс, і тому покладаю надії на вашу допомогу. Сестри нашого монастиря, переймаючись тяжким положенням дітей у Конго, вирішили зібрати, з допомогою добросердних мирян, невелику гуманітарну допомогу: ліки, дитяче харчування, одяг, іграшки і книжечки зі словом Божим. Старанно впакований вантаж доправили літаком до Кіншаси. Звідти найнятий нами агент мав розвезти допомогу по селищам африканців. Але коли ми зв’язались з ними, то виявилось, що бідолахи нічого не отримали». «Яке пояснення дав вам агент?» спитала Холмс. «Він сказав, що однієї грозової ночі, коли добрий хазяїн і собаку на вулицю не вижене, на містечко, де розмістили вантаж, напав озброєний загін туарегів. Їх упізнали за жовтими пов’язками, що прикривали обличчя. Ці негідники залякали всю охорону і обчистили всі склади. Разом з іншими товарами вкрали і нашу гуманітарну допомогу. Чи можете Ви дати нам слушну пораду, як діяти в такому випадку?» спитала посмутніла монахиня. «Попросіть негайно заарештувати вашого агента. Якщо навіть збройний напад і був, то його цілком міг влаштувати цей нечестивець» відповіла Шеллі. Чому детектив Шеллі Холмс так вирішила?
Африканський альбом. Пригоди Шеллі Холмс. У книжковому магазині увагу Шеллі привернула барвиста обкладинка нового бестселера – фотоальбому «Моє велике африканське сафарі». Зацікавлена дівчина взяла його з полички і почала листати. Книга складалася з невеликих оповідань, що описували героїчні пригоди автора і супроводжувались великими барвистими фото. Але чим далі Шеллі перегортала сторінки цього дива поліграфії, тим сильніше її зацікавленість змінювалась спочатку на здивування, а потім на обурення. Наприклад, містер Мюллер, розповідаючи про своє полювання на лева в пустелі Калахарі, писав: «Озброєні лише самими списами, ми мужньо накинулись на цю здоровенну ікласту тварюку. Саме так полюють на левів справжні бушменські чоловіки». Знизу був розміщений великий знімок автора, що стояв біля туші вбитого лева в оточенні трьох височенних негрів. Ввечері дівчина не витримала і таки подзвонила містерові Мюллеру: -«Це детектив Шеллі Холмс. Я неодноразово відвідувала Африку і добре знаюся на її особливостях. Вам не соромно так безсовісно обдурювати читачів? Я гадаю, що ви ніколи не були там. Ви взяли перші ліпші знімки з інтернету і переробили їх у фотошопі під свої недолугі пригоди». -«Мила дівчино, вибачте мене, будь ласка. Я розумію ваше обурення, але мені терміново необхідні були кошти і я зважився на цю аферу. Я дуже Вас прошу – не розкривати моєї таємниці. Надалі я так не робитиму, даю слово джентльмена».
Пригоди Шеллі Холмс. Шеллі Холмс дуже любила танцювати і вечірка у Моллі була чудовим відпочинком після двох тижнів напруженого розслідування важкої справи. -« Шеллі, дозволь познайомити тебе з моїм другом Робертом.»- Моллі підвела до дівчини високого симпатичного хлопця, котрого не псував навіть довгий тонкий шрам на щоці. -«Роберте, вибачте мою жіночу цікавість, але де ви отримали цю відзнаку?» - не втрималась Шеллі. -«Це досить давня історія.» - спробував відмовитись хлопець. -«Але мені дуже цікаво. Прошу – розкажіть.» - не відстала Холмс. -«Я брав участь у конкурсі і виграв путівку на африканське сафарі. Нашу групу завезли в саме серце материка – знамениті вологі екваторіальні джунглі. Одного дня, коли ми їхали на джипі вузькою лісовою дорогою, з-за кущів зненацька вискочив величезний старий лев. Ніхто не встиг так швидко зреагувати. Я лише зміг відсахнутись і звірюка зачепила мені кігтем щоку. На щастя лева вдалось застрелити і більше ніхто не постраждав, а в мене на обличчі лишилась пам’ятка про близьку зустріч з царем звірів». Коли Моллі відійшла зустріти нових гостей, Шеллі підморгнула хлопцеві і спитала: -«Навіщо ви придумали цю історію з левом?» Роберт густо почервонів: -« Дуже прошу, не видавайте мене Моллі. Вона мені дуже подобається і я просто так хотів привернути її увагу». -«А насправді як все було?» -«Ще підлітком я катався на скейтборді, невдало впав на бровку тротуару і ось наслідок» - відповів Роберт.
Грізний вулкан.
Детектив Шеллі Холмс прилетіла до Камеруну, щоб ознайомитись з місцевими екваторіальними джунглями і прекрасними видами вулкану Камерун. Вона домовлялась з адміністратором готелю про вранішній виїзд на екскурсію: «Я хочу взяти у вас авто на прокат, щоб якнайшвидше дістатись підніжжя знаменитої гори». « Добре, міс », згодився працівник ,«ось-ось мають повернутися до готелю два французьких туристи і ви матимете наше найкраще авто». Але французи повернулися лише наступного ранку і без машини. «В чому справа?», поцікавився у них стривожений менеджер, «Яка халепа з вами трапилась? Куди подівся наш автомобіль?» «Ми подамо на вас у суд! Ви мали попередити нас про небезпеку! О, ця клята гора! Ми вже думали, що нам кінець!» закричали туристи. «Що сталося?», поцікавилась Шеллі, що саме надійшла, «Чому ви так галасуєте?» «Той клятий вулкан раптом голосно загуркотів і викинув із жерла величезну брилу. Добре, що ми саме вийшли фотографуватись. Каменюка впала на машину і розчавила її вщент, а потім покотилася далі.» «Ні, панове, вам доведеться платити за розбиту автівку» зупинила їх Холмс. Чому вона так вирішила? Смерть на Кіліманджаро.
Детектив Шеллі Холмс вирішила провести найближчі вихідні на сафарі в Танзанії. Вона колекціонувала власноруч зроблені знімки екзотичних тварин. «Чому не приїхав ваш старший брат?» поцікавилась Шеллі у своїх знайомих німецьких туристів «минулого разу ми зробили стільки чудових знімків.» « На жаль Фріц загинув півроку тому. Разом з двома компанйонами він вирішив піднятись на вершину Кіліманджаро. Але вниз його доставили мертвим.» «Як же вони пояснили смерть вашого брата?» , поцікавилась Холмс. «Зірвався з вкритого льодом уступу, під час підйому на вершину», відповів молодший з братів, «нам ця історія здається підозрілою і ми хочемо провести власне розслідування.» «Чи можемо ми просити вашої допомоги?» відразу ж поцікавився середній. «Можете відразу зателефонувати в поліцію і попросити заарештувати цих негідників. Це компанйони вбили вашого брата!» схвильовано відповіла Шеллі.
Чому детектив Шеллі Холмс так вирішила? Нігерійська маска.Пригоди Шеллі Холмс. «Шеллі, Шеллі, привіт! Я нарешті знайшла прекрасний подарунок до дня народження свого Майкла. Поглянь, яка чудова старовинна африканська маска для його колекції». «І де ж ти її придбала, Маргарет? У кого?», спитала Холмс. «Уяви собі, на звичайному розпродажі старого мотлоху. Я потрапила туди випадково, але тепер не жалію. Така річ! Мені продав її містер Тернер. Він запевнив мене, що ця маска колись належала відомому колекціонерові, її вік не менше як 400 років. Цю ритуальну маску виготовили в одному з племен пігмеїв, що населяють береги Нігеру. Колись її одягали лише вожді. Нігер – чорна ріка, води якої темні від чорнозему, що розмиває вона протікаючи саванами.», радісно щебетала Маргарет. «Скільки тобі довелося заплатити за неї?», поцікавилась Шеллі. «Я витратила на маску майже всі свої гроші, але для такої раритетної речі це зовсім недорого – дві тисячі доларів.» «Мила моя, швидше дзвони в поліцію. Може вони ще встигнуть впіймати твого містера Тернера. Цей шахрай продав тобі річ, яку можна легко купити в будь якій сувенірній крамниці.» Чому детектив Шеллі Холмс дала своїй подрузі таку пораду?
Історія про зниклі баржі. Пригоди Шеллі Холмс. Шеллі Холмс, сидячи у зручному кріслі, задоволено розмірковувала як саме вона буде святкувати з друзями Різдво. Її солодкі мрії перервав голос секретарки: «До Вас відвідувач.» «Запрошуй». До кімнати ввійшов типовий бізнесмен середніх статків. «Добрий день, можливо, хоч для Вас він добрий. Я містер Сміт. У мене термінова справа, яка не може чекати. За роботу в свято я заплачу Вам вдвічі більше. Мені казали, що ви часто буваєте в Африці і добре знаєтесь на її особливостях.» «Я Вас не підведу. Розповідайте про свою справу», запевнила Холмс. «Я офісний щур. Займаюся поставками тканин до Єгипту, але безпосередньо в Африці був лише раз. Останні вісті, що надійшли мені звідти виявились дуже невтішними. Партію тканин, що везли з Каїру в Хартум баржами по Нілу було втрачено. Мій торговий агент повідомив, що їх розкидало під час небувало сильної повені, що саме почалась на цій великій ріці. Знайти товар йому досі не вдалося. Я ж дуже дорожу саме цією партією, бо вона зроблена за особливим замовленням для дуже шанованого клієнта» розповів містер Сміт. «Насамперед зв’яжіться з єгипетською поліцією. Хай вони заарештують вашого торгового агента за злодійство. Він присвоїв ваш товар» порадила бізнесменові Шеллі. Чому детектив Шеллі Холмс так вирішила? Справа про потоп.Шеллі Холмс сиділа біля вікна, спостерігаючи за веселим танком великих лапатих сніжинок. Телефонний дзвінок змусив її перервати це захоплююче заняття і повернутися до реальності. « Детективне агентство Шеллі Холмс ?» « Саме так. Я Вас слухаю.», відповіла дівчина. « Я містер Вотс. Мені Вас рекомендували друзі. Я маю невеликий бізнес у Південній Африці – поставляю кондиціонери для кафе. Нещодавно мені телефонував агент з Кейптауна з дуже прикрою звісткою – остання партія кондиціонерів зіпсувалась. Аномально сильні субтропічні зливи зруйнували покрівлю складу і все залили водою та брудом. Мені ця історія здається якоюсь підозрілою. Чи не могли б Ви поїхати і перевірити все на місці?» попросив клієнт. « Я відразу можу відповісти Вам, містере Вотс. Цей агент обманув Вас.» повідомила Шеллі.
Чому вона так вирішила? Невиправний брехун.Одного чудового літнього дня до детективного агентства просто таки влетіла сяюча Соня. «Привіт, подруго! Яка я щаслива! З таким хлопцем познайомилась – просто чудо. Він каже, що вчиться в університеті і працює лаборантом на кафедрі історії. Єдине, що мене засмучує – іноді здається, що він бреше. Чи зможу я довіряти йому? Я знаю, що це справа не твого рівня, але заради нашої дружби.» «Ну, гаразд, гаразд, тільки тому, що про це попросила ти. », засміялася Шеллі Холмс, «Де я зможу зустрітися з вами?» «Завтра о десятій у нашому улюбленому кафе», відповіла Соня. Хлопець був дуже симпатичний, але трохи занадто говіркий. Увесь час сміявся, сипав жартами і кумедними та героїчними історіями зі свого життя. «Минулого місяця я був з експедицією в Африці. Це зовсім інший світ. Нам влаштували екскурсію на саму південну точку цього материка – мис Доброї Надії. Далі – лише безмежний океанський простір. Відчуваєш себе першовідкривачем Африки, просто як Магеллан, що везе прянощі від Європи до Індії на своїй знаменитій «Санта-Марії».» «Твій хлопець – невиправний брехун», подзвонила Шеллі до Соні. Чому вона так вирішила? Дешевий сир кладуть до мишоловки.Одного дня до детективного агентства Шеллі Холмс зателефонувала її подруга Неллі – молодий, але вже досить перспективний ювелір. «Шеллі, подруго, виручай! Мені пропонують кілька доволі великих необроблених алмазів по дуже низьких цінах. Але саме це мене і насторожує. З’ясуй, будь ласка, чи вони, часом, не крадені ?» «Коли і де ти зустрінешся з продавцем?», поцікавилась Холмс. «Завтра о другій, в моїй майстерні, ми маємо заключити остаточний контракт.» відповіла Неллі. «Це Шеллі Холмс – моя подруга, а це містер Бернс, власник алмазів», представляла їх одне одному Неллі наступного дня. «О, які чудові камені!», похвалила Шеллі, « Де ви їх дістали?» «Ви не повірите! Сам знайшов. У закинутих копальнях гір Атласу, це Африка, милі дами. Ледь не завалило у клятій штольні, але хіба ці красені не варті ризику? Я зараз в скруті і змушений їх якнайшвидше продати.», заливався солов’єм товстун. «Ми скажемо Вам остаточне рішення порадившись у сусідній кімнаті» перебила його Холмс. «Вони крадені. Ти можеш мати з ними халепу. Краще повідом до поліції про цього типа», порадила детектив Неллі.
Чому вона так вирішила? Один слід, що розв’язав справу. Шеллі Холмс вирішила поповнити свою колекцію знімків портретами живих створінь гілеї - вологого екваторіального лісу – цього зеленого пекла, де всі змагаються одне з одним за світло і поживу. Готель, де зупинилась Шеллі, був скромним, але доволі зручним. Його номери, що зовні нагадували хижки аборигенів, гармонійно вписувались в довколишній краєвид. Широким півколом вони охоплювали окраїну лісу. Вранці дівчину розбудили крики тварин, котрі радісно вітали схід сонця. Але досить швидко цю барвисту симфонію нагло розітнув жіночий вереск. Холмс швидко вдягнулася і вийшла з’ясувати причину переполоху. Детективна робота наздогнала Шеллі і на відпочинку – один з єгерів-провідників був знайдений у своїй хижці мертвим. Огляд його тіла показав, що злочин був здійснений перед світанком. Дівчина уважно дослідила вимощену камінчиками доріжку. В одному місці, збоку, виднівся дуже чіткий слід на вологій червоній глині. Оперативно проведене розслідування показало, що це відбиток туристичного черевика містера Гольда. « Чи відвідували Ви єгера?», спитала Холмс у підозрюваного. « Так, я приходив до нього ввечері зі своїм компаньйоном містером Шварцом. Ми домовлялися про вранішню екскурсію.» відказав Гольд. « А вранці ви не бачились?» « Ні, ми мали зустрітись лише о десятій. Я не покидав свого номера.» « Навіщо Ви кажете мені неправду, містере Гольд?», поцікавилась Шеллі.
Чому детектив Шеллі Холмс так вирішила? | |
| Переглядів: 556 | |