Сценарій новорічного свята для учнів початкових класів

(За мотивами казки В. Нестайка «Загадковий Яшка»)

Кося Вухань: - Так це ми до весни вже й не побачимось?

Колько Колючка: - Не побачимося!

Кося Вухань: - І хто придумав оту зимову сплячку, хай їй грець!

Колько Колючка: - Хіба я знаю?

Кося Вухань: - І аби ж то сплячка була у Вовчика Вовченка або Рудика Лисовенка, а не в тебе.

 ( Яшка кидає по них сніжкою)

Колько (обтрушуючись): - Ой! Хто це?

Яшка: - Це я! Це я! Це витівка моя!

Кося: - О! Знову він! Яшка! От бачиш! Ти собі спатимеш, а я...а мені той Яшка...таке влаштує!.. І Вовчик Вовченко знову чіплятиметься, за вуха кусатиме. Так він хоч твоїх колючок боявся, а тепер...

Колько: - Думаєш, мені так хочеться залягати у ту сплячку? Думаєш, так цікаво? Ти тут Новий рік зустрічатимеш, на лижах, на ковзанах, на санчатах кататимешся, а я... Я ж ніколи в житті ще зими не бачив, снігу, ковзанки. Ніколи! Уявляєш? Не кажучи вже про Діда Мороза, Снігуроньку, про новорічну ялинку.

Кося: - Бідолаха!

Колько: - Слухай! А давай ти мене збудиш перед Новим роком! Га?

Кося: -А...а можна?

Колько: - Не можна, звичайно. Та хіба роблять тільки те, що можна? Тоді б у життя не було нічого цікавого. Бо можна лише те, що нецікаво. А те, що цікаво, не можна. Як правило. Ти ж знаєш.

Кося: - Та знаю. Збудити тебе я, звичайно, зможу. Але... Ти ж замерзнеш. У тебе ж зимової шубки нема. А твої голочки не зігріють. Замерзнеш ти.

Колько: - Нічого! Не замерзну! Я на голочки опалого листя понастромлюю. Така шубка вийде, що ого-го!

Кося: - Це ідея! Молодець! Варить у тебе макітра!

Колько: - Так збудиш?

Кося: - Авжеж!

Колько: - Не забудеш?

Кося: - Не хвилюйся!

Мама Косі: - Колько! Спати! Чуєш? Кому кажу? Швиденько!

Колько: - О! Кличуть.

Кося: - Ну, біжи! Прощавай! Тобто — до побачення! Новорічного!

Колько: - До побачення!

Кося: А, щоб тобі гарно спалося, ми заспіваємо тобі пісню. А допоможуть нам учні ____ класу. А всіх запрошуємо до хороводу.

Яшка: -Хе-хе! Гарненька витівочка накльовується на Новий рік. Гарненька! Хе-хе-хе! 

(З’являється Баба Морозиха»

Баба Морозиха: - Щось тут не теє... Носом чую — непорядком пахне. Треба постояти, повартувати.

(баба завмерла)

Яшка:- “Не теє, не теє!” Авжеж, не теє. Бо зараз Кося Вухань будитиме Колька Колючку. Як же її спровадити звідси? Ато всю витівку зіпсує.

Тири-дири-нашатири! Двадцять дев'ять на чотири! Вісімнадцять на п'ятнадцять. Сорок вісім на сімнадцять. Тридцять п'ять на... тьху! Знову збився. Не вийшло. Коли ж я нарешті навчуся! Ех!

(Сховався. З'являється з дрючком Кося і штрикає в кучугуру)

• Бу-бу-бу!

Кося: - Ой! Це тато!

• Бо-бо-бо!

Кося: - Ой! Мама! Вибачайте!

Колько: - Ой! Що це? Сніг? Гарно як!

Кося: - Здоров! Здоров, сонько!

Колько: - Здоров! Ой, сніг!

Кося: - Та сніг же! Сніг! Не цукор!

Колько: - Пухкий який! І холодний. А то баба снігова? Це ти її зліпив?

Кося: - Та ні. Мабуть, хтось із наших. Я навіть і не вгледів, коли вона з'явилась.

Колько: -А як сніжки ліпляться?

Кося: - А отак!        (Кидає в Колька сніжкою)

Колько: - Ах ти ж! ( Кидає сніжкою у Кося, граються, сміються)

Кося: Друзі, а ви не хочете погратися разом з нами?

Ведуча: Увага! Конкурс  “Сніжки”.  

         Ось у мене Сніговик, бачите? А вам зі сніжок треба буде скласти теж такого гарного Сніговичка. Кожна команда має сніжки  та великий аркуш паперу, на якому зображено контур Сніговика. Кожен учасник по черзі має право взяти лише один елемент і приклеїти  до контуру.  Зверніть увагу, що у коробці  є  ніс а також чорненькі очка та шапка. Наголошую, що кожен учасник бере лише один елемент. А ми, глядачі, потім побачимо у якої команди вийде найкращий Сніговик. Команди готові? Один, два, три —почали!

         А тепер представник від кожної команди підійдіть і покажіть всім свого Сніговика. Молодці!

Кося: - Ой! Що ж ми наробили? Ми ж сніжками всю твою шубку із опалого листя збили! Замерзнеш тепер!

Колько: -Ой! справді!.. Х-холодно с-стало!

Кося: Доведеться тобі, мабуть, назад лізти у барліг.

Колько: -Ні-ні-ні! Н-нізащо! Я Д-діда М-мороза хочу п-побачити! І

С-снігуроньку. І новорічну ялинку.

Кося: То що ж робити?

Колько: -А т-ти м-мені принеси свою сіру осінню шубку.

Кося: О! Правильно! Молодець! Стривай! Я швидко!

Баба Морозиха: - Х-ху! Що це зі мною? Задубіла, ворухнутися не могла! Тільки зараз одпустило. Що це ж ти, голубе, правила порушуєш? Га? Чого самочинно сплячку припинив?

Колько: -0й, х-хто ви? В-ви ж-жива?

Баба Морозиха: -Авжеж! Баба Морозиха я. Двірничка зимова лісова. За порядком у лісі наглядаю. Так чого, питаю, порядок порушуєш? Чого виліз?

Колько: -А я... Н-новий рік зустріти х-хочу, Діда Мороза побачити хочу, Снігуроньку...

Баба Морозиха: - Ну, це я тобі зроблю. Дід Мороз — чоловік мій, а Снігуронька — онука.

Колько: - Серйозно?

Баба Морозиха: - Абсолютно. Але я зараз мушу тебе затримати, забрати.

Колько: -Куди? Почекайте! Зараз Кося принесе мені свою шубку осінню. Бо я д-дуже з-змерз.

Баба Морозиха: -Ні, голубе, чекати не можу. Інструкція в мене. Порушника негайно мушу забрати, скласти протокол і доповісти начальству. Не можу я чекати, бо в мене будуть неприємності. Не треба було, голубе, порушувати порядок.

(Баба закрутила навколо Колька  мітлою завірюху і понесла його кудись)

Яшка: - Ух, ти! Здорово! Ну, починається! Закрутилося! Ух! Люблю пригоди. І я туди! Там витівка моя!

(Вибігає на галявину Кося з шубкою під пахвою)

Кося: - Колько! Агов! Де ти? Друзі, давайте спробуємо заспівати, може, Колько почує нашу пісню й прийде! Запрошуємо до виступу учнів __ класу.

Дід Мороз:(кладе подарунки у мішок) - Оце Васі, найпершому в класі. А оце Олі, найсумліннішій в школі! Це Марині, гарній господині! А це Юлі, охайній чистюлі!

(Снігуронька зітхнула)

Дід Мороз: - Ти чого зітхаєш?

Снігуронька: - Шкода.

Дід Мороз: - Кого?

Снігуронька: - Романа-хулігана шкода, Сергійка-неумійка, Данила-дражнила... Тамару-нечупару... Ви ж їх повикреслювали. Всі одержать новорічні подарунки, а вони...

Дід Мороз: - Було б раніше дбати, аби щось мати. Мені теж прикро, а що зробиш: як робив, так і заробив. Летимо швиденько. Нас давно чекають — з усіх вікон виглядають.

Баба Морозиха: - Нема. Подалися вже.

Колько: Хто?

Баба Морозиха: - Та ж артисти мої — Дід Мороз і Снігуронька. Тільки й знають, що по концертах літають. Тут працюй, хурделицю-заметіль роби, снігу натрушуй, за порядком у лісі стеж... А їм тільки оплески в голові... Морозива хочеш?

Колько: - Т-та яке т-там м-морозиво. З-зуб на зуб н-не попадає. Мені б чаю!

Баба Морозиха: - Гарячого не держимо! Гарячого нам не можна!

Колько: - Ж-жаль!

Баба Морозиха:  - Ну, погуляй тут, а я піду протокол писати. В хату не запрошую, бо там ще холодніше.

Колько: - Ну, от... Що ж тепер буде? Кося з шубою там, а я тут. І мороз пробирає дедалі дужче. Замерзну я.

Дюдя: - А ти хто?

Колько: - А ти?

Дюдя:-Я — Дюдя. А ти?

Колько: - А я Колько Колючка. Їжачок.

Дюдя:- Їжачок? Ніколи не бачила їжачків.

Колько: - Бо ми взимку спимо. Зимова сплячка у нас. Ми тут тільки весною, влітку і восени буваємо.

Дюдя:-А-а... А я, навпаки, влітку тут не буваю. Ми, як починає теплішати, перебираємося в холодні краї — Арктику, Антарктику.

Колько: - А тобі не холодно?

Дюдя:- Авжеж, холодно! Але мені треба, щоб було холодно, я ж Дюдя. Сестра Снігуроньки. Тільки Снігуронька артистка, з Дідом Морозом на концертах новорічних виступає. А я Бабі допомагаю — віхолити-завірюшувати, снігом натрушувати, за порядком у лісі стежити. А у вас тут навесні гарно?

Колько: - Ого! Ще й як! Усе цвіте, зеленіє. Тепло, сонячно. Соловейко співає, метелики пурхають.

Дюдя:- А що таке метелики?

Колько: - Ти метеликів ніколи не бачила? О! Це диво! Це летючі квіти. Така краса!

Дюдя: - Я давно мрію побачити все це. Але... Нам у теплі не можна. У теплі ми танемо.

Колько: Друзі, а давайте покажемо Дюді метеликів.

Ведуча:     Оголошую конкурс “Метелики”! Хай Дюдя побачить фрагмент літньої краси.

         Умови конкурсу наступні: перед вами метелики - різного кольору. Кожна команда збирає метелики і прикрашає ними свою гілочку. Учасники по черзі прикріплюють до гілочки лише один метелик. Перша збирає жовті метелики, а друга — блакитні. Готові? Один, два, три — почали!

         Молодці! Першими впоралися команда____. Вітаємо! Молодці, діти!

Дюдя: А тебе Баба чого сюди привела?

Колько: - Бо я порядок порушив. Самочинно із зимової сплячки прокинувся, із барлогу виліз.

Дюдя:- Нащо?

Колько: - На зиму подивитися захотів. На Діда Мороза, на Снігуроньку. Не бачив же ніколи.

Дюдя:- Ич, який! Видумляка! Такий, як я. Подобаєшся ти мені. Такий кумедний, симпатичний, з голочками, які не гріють, їжачок-дивачок. Хіба можна на мороз отак виходити?

Колько: - Друг мій, зайчик Кося Вухань, побіг мені шубку свою осінню сіру принести. Хвилюється, мабуть, чекає, гасає там по Великій Галявині.

Дюдя:- Ех, і перепаде мені! За те, що я й сама порядок порушую. Але — хай! Гайда! 

Колько: - Куди?

Дюдя:- Та ж на Велику Галявину. До твого Косі Вуханя.

Яшка: - Ану вас! Нащо я тоді сюди тарабанився, як треба назад летіти?

Друзі, а заспівайте мені веселенької, щоб не було сумно назад повертатися.

А розвеселити мене зможуть учнів ___класу.

(Вибігає захеканий Кося Вухань)

Кося: -  Нема! Весь ліс оббігав – нема! І в барліг зазирав. І там нема.  Куди ж він подівся? Замерзне без шубки. Пропаде! Ой, де ти був? Я вже тут так хвилювався1

Колько: - Баба Морозиха мене забрала. За порушення порядку. А от Дюдя виручила. Швидше давай шубку! І знайомся!

Дюдя: - Дюдя!

Кося: -  Кося Вухань!

Колько: - Це сестра Снігуроньки. Дуже симпатична дівчинка.

Кося: - Я бачу. Симпатична.

Дюдя: - Ой! Лютий пан Крижан Холодрига йде! Господар зими. Наш повелитель. Ховайтеся!

Крижан: - Що тут діється?!чому справжнього холоду нема? Сам мушу морозити?

Дюдя: - Бабуся саме щойно з поля. Заметіль здіймала.

Крижан: - Бачив я ту заметіль. Казна-що. Як кіт надмухав.  А ти за порядком як стежиш? Чого сторонні у лісі?

Дюдя: - Які сторонні?

Крижан: - А онде там, за кущем.

Дюдя: - Де? Не бачу!

Крижан: - Дурити мене здумала?.. Ану вилазьте, барбоси!

Колько: - Ми не барбоси.

Крижан: - А хто ж ви?

Колько: - Я їжачок Колько Колючка, а він зайчик Кося Вухань.

Крижан: - А чого він мовчить? Чого ти за нього балакаєш?

Колько: - Бо він… скромний.

Крижан: - А тремтить і зубами цокає теж -  від скромності? Інтересно!

Колько: - А у них, у зайчиків, так заведено.

Крижан: - Щось ти дуже балакучий! От я вас у холодильник-морозильник посаджу, заморожу, щоб ви мене не дратували.

Дюдя: - Ой, не садіть їх у морозильник, будь ласка!

Крижан: - А чого це ти так за них заступаєшся?

Дюдя: - Бо вони… хороші.

Крижан: - Ха-ха-ха! «Хороші»! Які ж вони хороші, коли теплі?! Хорошими у нас бувають тільки холодні. От я їх і зроблю хорошими. Хе-хе-хе! Крига-дрига-холодрига! Вуха-чуха-завірюха! Віхола-поїхали! Ж-жух!

Дюдя: - Це я, я винна! Було б мені не забирати Колька від Діда й Баби. Вони б його хоч снігом притрусили, не дали б замерзнути. А Крижан, лютий пан — недарма його іменем місяць лютим назвали — заморозить хлопців! Це я, я винна!

Яшка: - “Це я, це я”. Гей, Дюдю! Не реви! Тобі не можна плакати. Бо в тебе сльози одразу замерзають — очі псуються. Осліпнути можеш.

Дюдя: - Ой!  Хто це?

Яшка: - Це я, Яшка!

Дюдя: - Ану вийди! Покажися!

Яшка: - Не можу.

Дюдя: - Чому?

Яшка: - Бо я не просто Яшка, а загадковий Яшка. Мені не можна показуватися. Але я все бачив і чув. Треба хлопців виручати. Бо з ким я тоді витівки свої витворятиму?

Дюдя: - А як виручати? Як?!

Яшка: - Треба твоїх Діда й Бабу підпрягти. Вони дорослі, силу мають і багато  знають і можуть. То хай допоможуть...Тільки ти про мене їм не кажи, гаразд? Дорослі мене не бачать і не чують. І не повірять, що я є на світі.

Дюдя: - Не скажу, хоч і не розумію, хто ти... Ну, я помчала додому, бо не можна гаяти ні хвилини. Як заморозить Косю і Колька, пізно буде.

Яшка: - Ну давай! А я до Крижана.

Друзі, допоможіть мені швидше дістатися до пана Крижана, закружляймо у чарівному хороводі. А чаклувати мені допоможуть учні___ класу.

(Баба пише протокол, почула плач Дюді)

Баба: -  Ти чого? А де той їжачок? Проґавила?

Дюдя: - Гірше! Їх обох лютий пан Крижан забрав.

Баба: -  Кого це обох?

Дюдя: - Колька і його друга зайчика Косю. Вони такі симпатичні. Один з голочками кумедними. Другий з довгими вушками. А тепер лютий Крижан з них дві льодяні бурульки зробить...

Баба: -  А Кося звідки там узявся?

Дюдя: - Ай, Бабо! Хлопців виручати треба, а ви балакаєте1 У-у-у!

Баба: -  Не плач, Дюдю! Ти ж знаєш, нам плакати не можна, сльози замерзають і очі псуються.

Дюдя: - І хай псуються! Хай я осліпну, раз ви не рятуєте хлопців!

Баба: -  А як я їх урятую? Лютий пан Крижан — наш начальник. Не ми

йому — він нам наказує.

Дюдя: - Придумайте щось. Ви ж добра. То у вас робота така сувора, а сама ви ж добра, я знаю.

Баба: -  Що ж я можу придумати? Мене поставлено за порядком стежити, а ти мене примушуєш той порядок порушувати.

Дюдя: - Тоді я сама піду, раз ви не хочете.

Баба: -  Куди ти підеш, дурненька?! Він же тебе і слухати не стане. Замкне в буцегарні на три крижані замки, як мене колись замкнув. І сидітимеш день і ніч.

Дюдя: - І сидітиму, раз ви такі!

(З'являються Дід Мороз і Снігуронька кидається до Дюді)

Снігуронька: - О! А чого це Дюдя така невесела?

Дід Мороз: - Що тут у вас трапилося?

Баба: - Ой, біда! Лютий пан Крижан Холодрига забрав зайчика Косю та їжачка Колька на заморожування. А Дюдя засмутилася і плаче.

Дід Мороз: - Отакої! А звідки їжачок узявся? У них же зимова сплячка.

Баба: -  Спеціально прокинувся. Виліз, щоб на тебе, артиста, подивитися, на Снігуроньку, на ялинку новорічну. А вас носить десь. Я б давно уже йому вас показала і назад у барліг поклала.

Дід Мороз: - Ну, хто ж знав? Шкода бідолайчика їжачка... і зайчика.

Дюдя: - Не руками розводити треба, а робити щось!

Дід Мороз: - Що ж тут вдієш?

Баба: - Я ж і кажу, не ми ним, а він нами керує!

Дюдя: - Керує! А ви знаєте, Баба, що він про вас сказав?

Баба: - Ану-ну?

Дюдя: - Що ваша заметіль — не заметіль, а казна-що, як кіт надмухав.

Баба: - Що-о-о?! “ Як кіт надмухав ”? Це про мою прекрасну заметіль, що по полю гуляла?!

Снігуронька: - Стривайте! Здається, я дещо придумала. Давайте...

Дід Мороз: - Т-с-с! Тихше! Бо ще почує, ви ж знаєте, який він...

                   (Всі схилились біля Снігуроньки і шепочуться)

Снігуронька: Діти, ви нам допоможете звільнити наших нових друзів із полону пана Крижана?

Ведуча:     Тож конкурс має назву “Транспарант”! Будьте уважні! Я поясню умови конкурсу. Перед кожною командою лежить плакат з написом, який ви маєте зробити на своєму транспаранті. Кожен учасник підбігає, читає напис і прикріплює до транспаранта лише одне слово так, щоб в результаті у вас вийшов правильний запис. Команди готові? Один, два, три — почали!

 Впорались із завданням, молодці. Покажіть всім, що у вас вийшло. Прочитайте свій напис! Дякую.

 Крижан: - Я Крижан — лютий пан,

                    Крижаний ношу жупан.

                    Я всевладний, я все можу,

                    Будь-кого  я заморожу,

                    Заморожу, заморожу до загину

                     На сніжину, на бурульку, на крижину.

                     Я дивлюся, я дивлюся залюбки,

                     Як когось ха-ха-хапають дрижаки.

                     Це для мене насолода, ще й яка,

                     Як на когось напустити дрижака!

                     Всі тремтять переді мною, всі тремтять...

(Здивовано роззявив рота, побачивши процесію. На транспорантах написи: “Свободу Кольці Колючці!”, “Свободу Косі Вуханю!”, “Захистимо звірячі права!”)

Крижан: - Що це таке?!

Дід Мороз: - Демонстрація-маніфестація...

Баба: - ...протесту...

Снігуронька: - ...проти порушення звірячих прав!

Крижан: - Та ви що?! Очманіли?!

Дід Мороз: - Відкривай, Бабо, мітинг!

Баба: - Мітинг протесту оголошую відкритим! Слово надається Діду Морозу!

Дід Мороз: - Ми, депутація зимового лісу висловлюємо своє обурення протиправними діями адміністрації панства Крижанства і вимагаємо негайного звільнення їжачка і зайчика!

Крижан: - Замовкни! Припини негайно!

Баба: -  Вимкнути другий мікрофон! Продовжуйте, депутате Морозе!

Дід Мороз: - Ми не допустимо, щоб були заморожені вільні громадяни Казкового Лісу Кося Вухань і Колько Колючка!

(Дюдя, тим часом, тікає з крижаного палацу разом із полоненими) 

Крижан: -  А де Дюдя? То заступалася так за них -  і раптом не бере участі у вашій дурній демонстрації...

Снігуронька: - Треба тікати!

Дід Мороз: - Ех-хе-хе! Куди ж від нього втечеш?

Крижан: - Негідники! Обдурили! Звільнили! Випустили!.. Ну тепер ви у мене на волі не гулятимете! Всіх у буцегарню на потрійний крижаний замок!.. А в Казковому Лісі оголошую надзвичайний стан! Усіх позаморожую! Всіх!.. Крига-дрига-холодрига! Вуха-чуха-завірюха! Віхола-поїхала! Жжж-ух-х-х-х!.. (Зникають всі)

(З’являються Кося, Дюдя та Колько)

Кося: - А він знову нас забере?

Дюдя: - Ні! Не хвилюйтесь. Вдруге він забрати вас уже не зможе. Такий чарівний закон Казкового Лісу.

Колько: - Cпасибі тобі, Дюдю! Ти врятувала нам життя!

Дюдя: До чого тут я? Це все Снігуронька придумала. А допомагали всі.

Кося: - Навіть загадковий Яшка. Ми б давно замерзли, якби не він.

Дюдя: - Як це так?

Кося: - А він весь час нас примушував рухатись, не сидіти на місці. Ми весь час чули його голос.

Колько: - Ми думали весь час, що він тільки на витівки здатний, а він, виявляється...

Дюдя: - Молодець! Друзі, а ви не замерзли? Давайте трішечки потанцюємо! Запрошуємо до виступу ___ клас!

Дюдя: Щось довго наших нема. Стривайте, погляну лишень у чарівне дзеркальце, де вони там... біда! Лихий пан Крижан засадив Діда, Бабу і Снігуроньку у буцегарню на три крижані замки.

Кося і Колько: - Ой! Що ж це тепер буде?

Дюдя: - Їм нічого не буде, вони ж не бояться холоду. Але новорічне свято зривається. Без Діда Мороза і Снігуроньки який же Новий рік?.. Новорічні ялинки не засвітяться. Тисячі хлопчиків і дівчаток залишаться без новорічних подарунків.

Кося: - Що ж робити?

Колько: - Це я винен! Все через мене! І я мушу спокутувати свою провину.

Дюдя: - Що ти збираєшся робити?

Колько: - Піду назад до Крижана.

Дюдя: - Та ти що? Він же тебе заморозить.

Колько: - Буду рухатись, може, й не замерзну.

Дюдя: - Але ти не зможеш рухатися весь день і ніч.

Колько: -Я не допущу, щоб через мене зривався Новий рік!

Кося: - Я не залишу тебе! Разом підемо! Хоч і страшно...

Дюдя: - Хлопці! Куди ви? Це ж вірна загибель!

Крижан: - Ха-ха-ха! На це я й розраховував! Вдруге забрати їх не можу, а якщо добровільно — будь ласка!.. Крига-дрига-холодрига! Вуха-чуха-завірюха! Віхола-поїхала! Жжж-ух-х-х-х!..

(Зникають всі, крім Дюді)

Дюдя: - Ой! Що я накоїла?! Нащо я сказала, що зривається Новий рік?! Яшко!.. Де ти?

Яшка: - Я тут!

Дюдя: - Іди сюди швиденько! Треба щось робити. Загинуть же хлопці! Ну, чого ховаєшся?!

Яшка: - Чого ховаюсь? Ти ж бачиш, який я?

Дюдя: - Ну який... Звичайний. Симпатичний навіть...

Яшка: - Я ні на кого не схожий. Ні на людину, ні на звірину. Опудало якесь...

Дюдя: - І не опудало зовсім. Та й чого треба бути на когось схожим? Ти тому й ховався від лісових школярів?

Яшка: - Так.

Дюдя: - Хотілося з ними гратися, а ти соромився?

Яшка: - Соромився...

Дюдя: - А ти взагалі хто?

Яшка: - Барабашка я. Яшка - барабашка.

Дюдя: - Барабашка? Так барабашки ж невидимі, по-моєму і безсловесні, німі.

Яшка: - То повнолітні барабашки невидимі й німі, а неповнолітніх можуть бачити і чути. Правда, лише тільки діти. Дорослі — ні.

Дюдя: - Здається, ви вмієте чаклувати, робити різні дива.

Яшка: - Дорослі — вміють, а неповнолітні вчаться. Правда, в мене вже трішечки виходить. Я сьогодні навіть твою Бабу Морозиху зачаклував трішечки і вона завмерла. Це коли ми з Кольком і Косею в сніжки гралися.

Дюдя: Яшко, а не хочеш погратися з нашими дітками?

Яшка: Звичайно хочу!

Ведуча: І знову конкурс! Він має назву “Подарунки”.  Умови конкурсу такі: один учасник тримає  коробку і намагається в неї впіймати якомога більше призів, котрі кидатимуть  члени команди. Кожен бере і кидає лише один приз. Все треба робити швидко і влучно. Визначте. Хто у вас ловитиме призи.  Один, два, три — почали!

         Давайте тепер порахуємо у якої команди більше подарунків. Молодці.

Дюдя: - Яшечко! Спробуй почаклувати! Зроби що-небудь, щоб врятувати хлопців. Вони ж замерзнуть. Гаяти не можна ні хвилини!

Яшка: - Пана Крижана може перемогти лише дорослий барабашка. Правда, якщо дуже захотіти, я можу стати дорослим... Але тоді...

(Яшка зітхнув і зник)  

Дюдя: - Ой! Яшко! Яшечко! Де ти? Озовися! (З'явилися в'язні) Ой! Це ви!

Дід Мороз: - Нічого не розумію! Сидимо з Бабою і Снігуронькою у буцегарні за трьома крижаними замками. І раптом замки падають, розчиняються двері, входить пан Крижан з Косею і Кольком і каже: ” забирайте їх швиденько і поганяйте звідси, щоб я вас не бачив ”.

Баба: - Дивина та й годі!

Дюдя: - Ніяка це не дивина, а Яшка - барабашка! Це він вас визволив!

Колько: - Але де ж він, де?! Ми так хочемо його побачити і подякувати.

Кося: - Яшко! Де ти?

Дюдя: - Я знаю, він не з'явиться і не озветься більше ніколи. Щоб перемогти Крижана і врятувати вас, він розпрощався з дитинством і став дорослим — невидимим і німим барабашкою...

Кося: - Він хотів з нами гратися, а ми не розуміли.

Колько: - Спасибі! Спасибі, тобі Яшко!

Кося: - Він не говорить, але, мабуть, чує. Дякуємо тобі, Яшко! Пробач нам, будь ласка!

Колько: - Раз він став дорослим і може чаклувати, то може він зробить так, щоб Дюдя і Снігуронька подивилися на квіти, на зелені дерева, на зелену траву, на метеликів... І послухали соловейка...

Кося: - Агов, Яшко! Чуєш?!

Дід Мороз: - Ну, це буде пізніше. А зараз час усіх з Новим роком вітати!

Снігуронька: - Дарма, чи що, Колько порядок порушував!

Дід Мороз: З Новим роком вас вітаєм!

Снігуронька:

Всім бажаєм щастя-долі,

Нових успіхів у школі!

Щоб були усі щасливі,

І здорові, і красиві!

Дід Мороз:

Ми вам  усім подарунки раді дарувати,

І про нашого сміливого Яшку не забувати!

Снігуронька:До хороводу для отримання новорічних подарунків запрошуються учні 2 класу! 3 класу! 4 класу! 5 класу! 6 класу!

(Вручення подарунків)

Дід Мороз: З Новим роком!

Колько: З новим щастям!

Кося: Хай завжди в очах іскряться

Яшка: Усміх, радість і кохання,

Дюдя: Хай здійсняться всі бажання!

(Звучить фінальна пісня: Гречко Марія “Новорічні зорі”)

Всі разом: З Новим роком!