9.00 – 9.15 –Збір-старт

9.25 – 10.10 – Ранок зі «Шпорою»

10.20 – 12.10 – Церемонія нагородження переможців конкурсу «Учень року»

12.30 – 13.15 - «Острів солодких скарбів»

Ведуча.

Не за синіми високими горами,

Не за дальніми глибокими морями,

А ось тут, в містечку мальовничім

Нас до себе рідна школа кличе.

Ведучий. Доброго ранку, школо!

Ведуча. Вітаємо вас на прощально-розважальній акції «Ура! Канікули!!

Ведучий. Ви посмієтесь із наших жартів…

Ведуча. Якщо, звичайно, вам буде смішно…

Ведучий. Ви будете співати разом з нами…

Ведуча. Якщо вам хочеться співати.

Ведучий. Ви у нас добре відпочинете..

Ведуча. Якщо не зробили цього на уроках.

З’являється барабанщик, б’є в барабан.

Ведуча. Дімо, тихіше, будь ласка, у нас концерт. Ти заважаєш.

Діма. А це ж у мене такий музичний номер. Нехай гості насолоджуються музикою.

(продовжує шалено бити в барабан)

Ведучий (виймає складний ножик). Дімо, оце я дарую тобі на той випадок, якщо захочеш дізнатися, що в середині барабана.

(Діма радий, бере ножик, йде за двері, згодом чути: бах)

Ведуча . «Не за синіми високими горами, не за синіми високими морями. А ось тут — в містечку історичнім жила-була школа».

Першокласниця.

Я буду добре в школі вчитись,

Щоб всі науки упізнать.

Читати виразно, співати,

Писати гарно, малювати

Восьмикласник.

Я так не хочу в школі вчитись,

Хіба що бігать і гулять.

Дівчат за коси потягати,

І з хлопцями футбол пограть.

Одинадцятикласник

Я хочу так у школі вчитись,

Бо тут є місце погулять,

Поспати трохи, покурити,

Дівчат за ніженьки хапать.

А ви, малеча, підростайте,

На це в вас буде час, жага.

І зовсім скоро ви узнаєте,

Що вчитись в школі — це «лафа»!

Кабінет фізики Кабінет української мови

Оленка. Подумаєш! Замість досліду з магнієм петарду запалила. Ефект той же. Навіть кращий!

Іванко. Це ж треба! Вигнала! «Сектор газа» їм не подобається. Чим той Шевченко кращий?

Оленка. Привіт.

Іванко. Хеллов.

Оленко. Що будемо робити?

Іванко. Може на «Двері з Оленою Новиковою» рвонемо.

Оленка. Та мені на п’ятий урок потрапити треба, до стільця фізика струм підводити будемо.

Театралізована вистава «Камінний гість»

Програма «Двері» з Оленою Новіковою

Ведучий. Життя людське... Яке воно прекрасне. Бувають і злети, і падіння, і сльози, і радість... Але ми повинні бути щасливими уже в тому, що живемо. Ко­жен прожитий день не подібний на попередній.

Добрий вечір. Це програма «Двері». Ми почи­наємо.

Коли наші емоції заходять надто далеко, в нас є служба безпеки нашої програми. (Охоронці відрекомендовуються). Доволі часто буває, що людина не в змозі собою керувати. Цей стан небайдужий самій людині, вона хоче змінитися і тому шукає поради в когось. Ми раді, що вона прийшла саме до нас. Спробуємо допо­могти.

Зі своїми проблемами поділиться Мозок.

(Заходить хлопець, що виконує роль Мозку). \

Мозок. Природа так мене створила, що я повинен весь час працювати, думати. Але останнім часом у ме­не великі проблеми: сіра речовина перестала рухати­ся, а біла — навпаки, працює. Справа в тому, що ць­ого року я випускник, і мені треба багато думати, вчи­тися, щоб після школи вступити до вищого учбового закладу. Тільки я хочу щось робити — мені відразу ж хтось заважає. До мене чіпляється Лінь, не дає спо­кою Комп'ютер і зачаровує Сон. Я не знаю, що мені робити, і тому звернувся до вас за допомогою.

Ведучий. Я вдячний, що ви прийшли на нашу пе­редачу. Може, щось сьогодні й проясниться у нашій ситуації. Я думаю, що перш за все я викличу в студію її Величність пані Лінь.

(Заходить Лінь — сучасна молода дівчина, красиво та модно одягнута).

Ведучий. Яка ти чарівна!

Лінь. Дякую. (Сідає з іншого боку від Мозку). Чому я сьогодні прийшла в цю студію? Зараз я вам про все розкажу.

Мозок. Ти чого сюди прийшла, зараза? Я казав тобі сидіти вдома, ще тут мене соромити будеш. Ви­рядилась. Глянь, яка модна!

Лінь. Не встрявай в розмову. Я прийшла сюди на прохання Олени Новікової. Правда, Олено?

Ведучий. Звичайно. (До залу). Та ще й заплатили ми їй величезний гонорар.

Лінь.Розказую вам все по порядку. Справа в тому, що з цим Тюхтієм (я інакше не можу його назвати) ми підписали договір ще з самого^: його народження (показує папір) про нерозлучність. Ти дотепер купиася в грошах, робив що хотів, я тебе доглядала, а тепер тобі все набридло. І я, виявляється, в усьому вин­на. Дивись який! Взагалі-то, дорогий, ми з тобою од­ружені.

Мозок. Що ти верзеш? Я ніколи з тобою не одру­жувався. Та й нелюблю я тебе і ніколи не любив.

Лінь (встає). Як, ніколи не любив? Ти ж мені освідчувався в коханні! Знаєш що, може в тебе є хтось інший. Розказуй!

Мозок. Ну, значить, розлюбив.

Лінь. А гроші?

Мозок. Які гроші? Що ти від мене хочеш?

Лінь. Відшкодуєш моральний збиток, компенсацію. Я…

(Продовжують сперечатися)

Ведучий. Заспокойтесь, затихніть! Мені здається, що тут треба розібратися. Я запрошую до зали пана Комп'ютера.

(Заходить Хлопець-Комп'ютер, кидається на Мо­зок, б'є його. Лунають лайливі слова. Мозок відби­вається: Охоронці їх розбороняють. Комп'ютер сідає поруч із Лінню).

Лінь. А тобі чого?

Комп'ютер. Заспокойся, Лінь. Я на твоєму боці. Я прийшов розказати, як нам було добре жити з Мозком. На уроки ходити не треба. Сідай за мене і дивись, що душа бажає: хочеш кіно, хочеш гру включи, карти розкради. Стриптиз — будь ласка. Слухай, Мозку, що тобі ще треба? Гроші? Є. Пе­ревів через Інтернет «бабки» на свій рахунок — і маєш. Мене весь світ знає. Тут он люди сидять, братва!

Ведучий. Так, все добре. Давайте розсудимо цих молодих людей. З одного боку сидить мозок. У ньо­го все є: гроші, достаток, чарівна дружина...

Лінь. Дякую.

Ведучий (продовжує). Є комп'ютер, розваги різні. А з другого боку, як люди кажуть; «Завжди так не буде».

Що ж порадимо Молодому чоловіку?

(Ведучий підходить до людей, що сидять у залі й вони відповідають).

Можуть бути такі відповіді:

1. Слухай, Мозку, чого тобі не жити в мирі з Лінню, у вас прекрасна сім'я.

2. Пані Лінь, звертаюсь до вас, покиньте свого чо­ловіка і йдіть жити зі мною, я — холостяк!

3. Можна зі всіма добре жити: інколи трохи ліну­ватися, інколи трохи трудитися. Що ж до комп'ютера, то це необхідна на сьогоднішній час річ.

Ведучий. Прислухаємося до ваших порад. Здаєть­ся, справа закінчена, та ні... Агенти нашої передачі (світ не без добрих людей) розшукали таку собі... (до Ліні говорить: «Кріпіться», до Мозку: «Для вас це бу­де великою несподіванкою») пані Наполегливість!

(Заходить Дівчина-Нополегливість, скромно одяг­нена. Сідає біля Мозку, щось перешіптуються із ним).

Ведучий. Представтесь, будь ласка.

Наполегливість. Пані Наполегливість. Я — кохана дівчина Мозку.

Лінь. Що-о-о? Кохана дівчина? (Перекривляє). І ти мене на таку проміняв? Нічого в неї нема. (Встає). Мене, таку красиву і сучасну? (Показує себе). Ти негідник.

Ведучий. Сядьте, заспокойтеся. (Звертається до Наполегливості). Ми вас слухаємо.

Наполегливість. Ми дружимо недавно, познайоми­лися ми в 9 класі. Я допомагаю йому у навчанні. Моєму Мозочкові треба вчитися, гарно закінчити школу і вступити у вуз. Та й що казати... Ми виріши­ли одружитися. Так, Мозок? Ну скажи...

Мозок. Я хотів поговорити з тобою, Лінь, але ти мене не хотіла слухати. У тебе в голові тільки бари, ресторани...

Лінь (перебиває). Ах, бари, ресторани... Для того, щоб бути крутим, треба мати «бабки», а не розум і знання. «Філки» треба, «філки». Зрозумів, чувак? Як маєш «капусту», то академіком станеш! Ти де жи­веш... (Заспокоюється, сідає).

Наполегливість. Я сюди не прийшла сваритися. Можна все вирішити мирним шляхом. Не все вирішують гроші. Пані Лінь, якщо ви хочете для Мозку добра, дайте нам нормально жити.

Лінь. Ну, добре, давайте поговоримо спокійно. Так, я хочу для Мозку добра. Я хочу, щоб він мав диплом. Але для чого йому так трудитися? (Звер­тається до Мозку). Мозок, слухай, в мене є багато зв'язків. Я живу всюди: навіть у Парламенті, у Вер­ховній Раді, з Президентом я на «ти». Хочеш, «побазарю» по мобілці з ким треба і вже завтра — ти сту­дент, або навіть Ні — завтра ти маєш на руках дип­лом вузу, якого захочеш. Тільки вернись до мене, благаю. Я втрачаю свою силу, якщо від мене відвер­таються.

Мозок. Чому не можеш мене зрозуміти, я хочу іти своїм шляхом, хочу відчути смак студентського життя, хай важкого, але чудового. Я хочу зробити щось сам, своєю наполегливою працею. Я залишаю­ся з Наполегливістю, вона мене розуміє.

Лінь. Ну тоді, прощавай! Ще подивимось, чи не приповзеш ти до мене?! (Виходить).

Ведучий. Виведіть її, будь ласка. Щасливої дороги!

А зараз візьмемо гонг, по 10 секунд. Що ви поба­жаєте героям нашої передачі?

(Присутні в залі висловлюють свої думки).

Можуть бути такі варіанти:

1. Можна сказати? Мозок плюс Наполегливість дорівнює Любов.

2. А я тобі, парубче, скажу, що з «бабками» знач­но простіше жити.

3. Мозок, кидай ти цю Лінь і побачиш, що як за­хотіти, то можна зробити все!

Ведучий. Розумну річ приємно слухати. Не допус­кайтеся помилок у своєму житті, а якщо вже таке сталося — виправляйте поки не пізно.

Вам (звертається до Мозку і Наполегливості) я ба­жаю сімейного щастя і благополуччя, процвітання та успіхів.

(Звертається до Комп'ютера). Ви, справді, потрібні, але все в міру. Задумайтеся над цим.

Поаплодуємо нашим гостям у студії. Це були «Двері» і я, ведуча Олена Новікова. Щастя вам, лю­бові й терпіння!

Ведуча. Десь Роман пропав. Доведеться шукати іншого напарника – ведучого. О, Влад іде. Попрошу його. Владику, ходи сюди. Допоможи мені, будь ласка. Ведучий десь подівся. Оголоси наступний номер.

Влад . Я не можу, живіт болить.

Ведуча. Чому?

Влад. Та я оце виходив та зайшов до їдальні. А там – столи… а на столах… ну… сама розумієш. Ну, трішки перекусив…

Ведуча. Трішки?

Влад. Ну… небагато. Тільки десяток бутербродів.

Ведуча. Десяток бутербродів?!

Влад. Ну так, з ковбасою. Та ще десяток тістечок.

Ведуча. Тістечок? Десяток?

Влад. Еге ж… ну… ще десятків два шоколадних цукерок.

Ведуча. Ще й цукерок?! І це вже, нарешті, все?

Влад. Так. тобто… майже все.

Ведуча. Та що ж іще?!

Влад. Випив пляшку лимонаду та закусив мармеладом.

Ведуча. І весь з’їв?

Влад. Та ні… там Роман забіг та й…

Ведуча. Все зрозуміло. Бачу, що треба не концерт продовжувати, а запрошувати усіх до їдальні. Бо через декілька хвилин там залишаться лише пусті столи. Отож, усі до їдальні, а зустрінемося через перерву на церемонії нагородження «Учень року - 2007»