Встеляйте  квітами дороги,

Дзвінкі заспівуйте пісні:

Сьогодні – свято Перемоги,

Найкраще свято на землі.

Шановні наші ветерани!

Герої битв буремних, незабутніх літ!

Від юні нашої ясної,

Від юні нашої шкільної,

Приміть палкий від нас привіт!

Ми пам’ятаєм всіх, хто віддав своє життя,

Щоб не було війни,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб окоп не чорнів на ниві, -

Хліба цвіли, мов килими,

Щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми.

Ми - не діти війни,

Лихоліття страшного не знаєм,

Із книжок про війну, про бої ми читаєм.

Ми – не діти війни,

Ми дітьми її тьми не були,

Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли.

Але пам’ять, про те,

Що творила пекельна війна

В дні травневі щорічно в душі ожива.

Буяла зеленню весна –

І ось здригнулася від болю,

Враз тиша крикнула: «Війна»,

І все покрилось пеленою.

Роки над нами пропливали,

І час випробувань прийшов,

Жінки солдатів проводжали,

Сльозою в погляді дрижали

Надія, Віра і Любов.

Степом, степом йшли у бій солдати,

Степом, степом даль заволокло,

Мати, мати стала коло хати,

А кругом в диму село.

Степом, степом розгулялися гармати,

Степом, степом клекіт нароста,

Степом, степом падають солдати,

А кругом шумлять жита.

А що було далі? Страшна круговерть:

Страждання і горе, сльози і смерть,

Біда вселюдська, вогонь і кров,

І все це ще раз, і знов, і знов…

Був білий світ не білий вже, а чорний,

Вогненна ніч присвічувала дню.

І той окопчик, як підводний човен,

У морі жаху диму і вогню.

Усі були поряд в смертельнім бою,

Бо землю вони захищали свою.

Від лютого ворога всі як один:

Латиш й українець, казах і грузин.

Артилерійський грім все приближався,

Топтався ворог на чужій землі.

Як чорний демон просувався,

Все руйнував, топтав життя в крові.

Горів, гримів і розривався обрій,

Лишивсь позаду батьківський поріг,

І вітер грав сумних, сумних мелодій,

У знівечених вербах край доріг.

Ішли солдати днями і ночами,

Похмурими – гвинтівки не у всіх,

А в небі літаки із чорними хрестами,

І біль ламав надбрів’я, скроні сік.

Де друзі падали, там хоронили їх,

І як могли, могили їм копали,

Прощались мовчки,

Залпів не давали – патрони берегли!

І крем’яні чуття,

Щоб вибороть і сонце, і життя.

Яскраво й світло майбуття яснилось,

Та раптом зблідли обрії ясні,

Війна як привид у життя вселилась

І корективи правила свої.

Порядок новий, неповина – розстріл,

Неначе зразу цілий світ затих,

Глумились над людьми шалені гості,

Життя здригалося, й лилася кров від них.

Усе сильніше линуть вибухи від грому,

Та ворог ще панує на чужій землі,

Народ жене вже палачів із дому,

Яким не змити й кров’ю злочинів своїх.

Упав Берлін. І ще боями

Була розвихрена земля,

А вже барвистими квітками

Вступала тиша на поля.

І сходив мир на доли й води,

І в гарячковий стук сердець,

Удари з заходу і сходу,

Сказали - ворогу кінець.

Можна рани вигоїть полям,

Спалені міста відбудувати,

Але чим зарадить матерям,

Як відшкодувати їхні втрати?

Перемога ціни не має,

Різні долі, вона – одна,

Але час таки віддаляє

Рідні лиця та імена.

Покоління нове зростає,

Мирна й чиста над ними блакить,

Половина міста гуляє,

Половина – в землі лежить.

Вітер вічний вогонь гойдає,

І печаль, і пісні, і сміх…

Всіх полеглих ніхто не знає,

Пам’ятають усіх.

Війна багатьох виривала з рядів

Жорстоке двадцяте сторіччя,

Вдивляймося в очі дідів і батьків,

Вдивляймося в їхні обличчя

В серцях ветеранів – осколки війни,

Лиш пам’ять від ран отих ліки

Не їхня лиш пам’ять, а й ваша сини,

І ваша онуки навіки.

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково дорослі і малі,

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Перемога – це радості мить,

Що триває вже більш півстоліття.

Перемога для нас зберегла

Рідну землю в часи лихоліття.

Велике Вам спасибі ветерани,

За нашої землі врятовану красу

За всі телесні та душевні рани,

Сьогодні квіти Вам несуть.

Це саме ви колись на полі битви помирали,

Щоб ми жили в мирі і на волі,

Тому ми щиро Вас вітаємо зі святом,

Щоб ви були щасливі і здорові,

Щоб не спіткали Вас в житті невдачі і неправда,

Щоб не сивіли скроні від образ і горя.

Щоб у господі хліб був і до хліба,

Щоб не була важкою Ваша доля,

Ми щиро хочемо, щоб всі ви посміхнулись,

Щоб лиця Ваші не були сльозами вмиті,

Щоби дітей, онуків мали Ви здорових,

Красивих, ніжних, як волошки в житі

Тож хай живеться людям на землі

І хай не буде війн у ріднім краї,

І вічна слава, воїне, тобі

В цей день весь світ тебе вітає.

Полеглі герої у нашому місті,

Сьогодні прийшли ми до Вас урочисто,

І честь віддамо генералу й солдату,

Які не прийшли на велике це свято.

Сьогодні ми сюди прийшли

І квіти шани принесли

І поклянімось – «Ні! Війні!»

Всі: «Хай буде мир на всій землі!»