Першого вересня у багатьох дітей закінчиться безтурботне дитинство: у них з’явиться більше обов’язків та відповідальності, з’являться багато друзів, в їхнє життя увійдуть нові дорослі люди — діти стануть першокласниками. Цей процес подорослішання дуже важливий у житті дитини. Адже саме в першому класі вона переживає так звану ломку — перехід від гри, органічної для дошкільного віку до навчання. Психологи називають це зміною провідної діяльності — переходом від ігрової до навчальної. І якщо до цього часу батьки виховували свою дитину гармонійно, то цю кризу дитина переживе не надто бурхливо. Також адаптація першокласника до школи відбудеться нормально й тоді, коли дитина є готовою до навчання в школі. Власне, готовність до навчання так само важлива для дитини, як для дорослого — готовність працювати чи створювати сім’ю. Що означає готовність дитини до навчання в школі, як батьки можуть допомогти їй адаптуватися до нового життя, ми спробуємо зараз з вами і з’ясувати.

Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5 - 6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.
Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Психологічна напруга посилюється фізичною. Новий режим життя - режим учня - припускає підвищену працездатність у порівнянні зі старшою групою дитячого садка. В школі необхідно уважно слухати учителя, не балуватись на уроках, уміти підкорятись правилам і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умови життя: порушується сон, апетит, послаблюється опір організму до хвороб.

Тому  так багато уваги наш навчальний заклад  приділяє питанню   готовності дітей до школи.

 Адже це питання важко переоцінити, оскільки готовність першокласника до навчання загалом впливає на його подальше навчання в школі. Також — на психологічний стан дитини, адаптацію до навчального закладу, на її подальшу успішність і самооцінку. Готова до школи дитина в шкільному колективі почувається вільно і на рівні зі своїми однокласниками. Загалом готовність дитини до школи — це здатність брати участь у шкільному навчанні. Тому дуже важливо щоб у дитини, яка йде у перший клас, були сформовані передумови до навчання у школі: інтелектуальна готовність, особистісна і соціально-психологічна. Особистісна готовність — це сформованість в неї позитивної «я-концепції», або позитивного ставлення до себе. Мова йде про прийняття дитини самої себе з своїми власними перевагами і недоліками, коли дитина знає що вона вміє і чого — ні, коли вона себе поважає і сприймає. Це — самооцінка дитини. Добре було б, щоб вона була навіть трішечки завищеною, але з тенденцією до адекватної. В особистісній сфері також важливою є мотиваційна готовність — готовність дитини зайняти нову соціальну позицію школяра. В ідеалі дитина повинна хотіти йти до школи і роль школяра має бути дуже привабливою для неї. Також в першокласника має бути розвинена особистісно-вольова готовність: дитина повинна вміти робити не лише те, що хоче, а й підкорятися певним правилам, розуміти поняття «ми», що «ми» — це клас, у якому вона вчиться.

Що стосується готовності в інтелектуальній сфері, то в дитини має бути певний загальний запас знань про навколишній світ, про себе. Ця база є дуже важливою, адже саме на ній будуватимуться всі інші знання і щоб дитина не розгубилася, вона повинна їх отримати в сім’ї чи у дитсадочку. Дуже важливим є те, наскільки дитина вміє класифікувати: знає види транспорту, тварин, рослин, вона повинна розрізнювати кольори, знати форми, розміри тощо. Також вона повинна керувати своєю увагою, концентрувати її на певному якомусь об’єкті. Це дуже важливо на уроці, коли вчитель викладає певну тему. В дитини має бути здатність до відтворення певного зразка, запропонованого дитині — зразка букв і зразка цифр у зошиті, а також — бути сформованими такі мислительні операції, як аналіз і синтез. Слід зауважити, що важливими є всі три компоненти.

Оскільки якщо котрийсь із них не в повному обсязі присутній, дитині важко адаптуватися до шкільного життя, а їх наявність є передумовою для успішного навчання в школі.

Часто  ми стикаємося з випадками, коли діти не хочуть йди у школу? Чому так трапляється?

Це питання мотивації. Дитині, яка не хоче йти у школу, буде важко відвідувати заняття і нецікаво навчатися. Причому це буде не лише її проблемою, а й проблемою вчителя початкових класів та батьків. Готовій до школи дитині має подобатися все, що пов’язане зі школою, навіть зовнішні атрибути, такі як книжки, зошити, рюкзак, форма, класна дошка, парта тощо. А в ідеалі дитину має цікавити щось нове — це найвищий рівень пізнавальної мотивації. Тоді дитина хоче йти до школи. Велику роль у формуванні цієї мотивації відіграють батьки, коли налаштовують дитину на навчання, у позитивному ключі розповідають їй про школу, пригадують свої шкільні роки — це дитину зацікавлює.

Часто батьки запитують, чи  не завелике для першого класу у дітей навантаження?

    Ні, якщо методично правильно проводяться уроки, перевантаження не буде. Питання постає тоді, коли дитина окрім навчання в школі ще відвідує додатково танці, спортивну секцію тощо. Часто батьки запитують в мене, чи варто віддавати дитину-першокласника у якусь секцію. Все залежить від того, наскільки сильною є її нервова система (із слабкою нервовою системою діти можуть почати хворіти). Тому батькам, діти яких мають слабку нервову систему, я рекомендую у першому класі не навантажувати дітей додатковими заняттями з музики, спорту тощо. Це дуже важливо, адже у першому класі відбувається адаптація до навчання. У дітей із слабкою нервовою системою вона може тривати навіть цілий рік, в той час як у дітей із сильною нервовою системою — 1—2 місяці. Сильна нервова система витримує більше навантаження, а слабка — швидше втомлюється. Основна запорука того, що дитина не буде перевтомлюватися — режим дня. В першому класі діти повинні ще спати вдень, тому не може йти мови про те, що навчання першокласників відбуватиметься при школі, оскільки мають бути створені умови для правильної організації режиму дня першокласника.

Діти, які навчаються в 1-му класі при диячих садках, переживають найменший психологічний стрес від переходу до шкільного навчання.

Динаміка  комп­лексного показника працездатності як протягом дня, так і впродовж тижня свідчить про те, що найбільш стомлюються діти, які навчаються в загальноосвітній школі. Аналогічну картину ми маємо за даними зміни обсягу короткотривалої зорової пам'яті у дітей за­лежно від умов навчання. Оцінювання рівня невро­тизації у дітей, які навчаються в різних умовах, за­свідчило, що в кінці навчального року найвищий відсоток невротизації відзначався у дітей, які навча­ються в умовах загальноосвітньої школи (58,3 %), а найнижчий — в учнів 1-го класу при дитячих садках.

 Таким чином, найбільш сприятливі умови для навчально-виховного процесу створені у класах при дитячих  садках. У таких закладах наприкінці навчального року відзначалися сприят­ливі показники функціонального стану організму та низький відсоток рівня невротизації у дітей.

         Також слід зазначити, що батькам не слід занадто хвилюватися: навчання в першому класі відрізняється від навчання в рештах класів і орієнтовано на гру. Це важливо, адже поряд із навчальною діяльністю, яка поступово стає для дитини провідною, велике значення для неї має ігрова діяльність — провідна до певного часу. Від неї не так легко відмовитися, і вона є важливою на рівні з навчальною, не має втратити своєї актуальності, тому так важливо, щоб у навчальному приміщенні був обладнаний ігровий куточок або ігрова кімната.

На  що ж варто  звернути увагу, якщо ваша дитина піде у школу наступного року?

Майбутніх  першокласників слід готувати дитину до цього важливого періоду в житті заздалегідь. Найперше, в дитини повинні з’явитися певні обов’язки вдома. Їй слід давати якусь посильну роботу — визначити коло її обов’язків, щоб виховувати відповідальність. Наприклад, поливати вазони, прибирати в кімнаті, доглядати за домашніми травинами. Слід визначити її загальні інтереси: що дитина любить, чим цікавиться, які її улюблені ігри, казки — дуже важливо знати свою дитину. Потрібно навчити її ділитися своїми проблемами, конфліктними ситуаціями, при цьому важливо цікавитися думкою дитини. Слід побільше говорити з дитиною: по-перше, розвиватиметься мовлення — запорука доброго навчання, по-друге, вона навчиться висловлювати власну думку. Також дуже важливо, щоб батьки відповідали на питання дітей, не ігнорували їх — таким чином розвиватиметься пізнавальний інтерес, котрий є основою навчання в школі. Важливо хоч іноді дивитися на світ очима дитини: поставити себе на її місце. Якщо є нагода — слід щиро хвалити дитину, щоб у неї формувалася адекватна самооцінка. Не варто порівнювати дитину з іншими дітьми, краще порівняти її з нею ж — тією, якою вона була раніше. Приміром, «ось ти раніше цього не вмів, а тепер вмієш». Словом, слід не бути байдужим до життя дитини

Програма й методика на­вчання, що існують у сучасній школі, розраховані на дитину, яка не отримала спеціальної підготовки, — навчання читання, письма, лічби. Тому неправильна методика навчання читання, яку дитина засвоїла до школи, або методика письма, якої вчить бабуся, «як раніше вчили», не тільки не сприяють успішності навчання, а й гальмують формування цих навичок. Саме тому важливіше не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умо­ви для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Коли дитина не готова до соціальної позиції школяра, то навіть за наявності необ­хідного запасу вмінь і навичок, високого рівня інтелектуаль­ного розвитку їй буде важко у школі. У таких першоклас­ників переважають дитячі форми поведінки, вчаться вони дуже нерівномірно. Гірше, якщо діти не хочуть іти до шко­ли. Причина такого ставлення до школи — помилки у вихо­ванні дітей. Часто до цього призводять залякування дітей школою, що дуже небезпечно, шкідливо, особливо щодо невпевнених та сором'язливих дітей.

Одне з першочергових завдань сім'ї у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб спри­яти її нормальному фізичному розвитку, виробленню сані­тарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і по­бутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, ме­дичне обстеження.

Щоб допомогти дитині легше адаптуватися до умов шкільного життя і психологічно підготувати дитину до нових соціальних ролей і обов’язків, вам необхідно:

намагатися не лякати дитину невдачами та майбутніми проблемами в школі;

частіше розповідати маляткові про щасливі миті своїх шкільних років. Це сприятиме зняттю тривожності, яка пов’язана зі школою;

допомогти дитині одержати інформацію про школу. Це дасть їй змогу не розгубитися (від невідомого можна очікувати щось неприємне);

пересвідчитись, що вона знає власне прізвище, ім’я, по батькові, номер телефону, адресу, імена батьків;

привчити дитину складати свої речі;

вчитися ефективно реагувати на невдачі та програші;

вчити дитину етикету власним прикладом;

            привчити дитину до самостійності і самообслуговування.